Твоя жінка кохана має хвору уяву
І ти, є її заручник раб своєї долі.
Вона має душу пихату, жадну, лукаву
Ти, є підпантофіль, підкаблучник в любові.
Вона ревнує тебе до стовпа у любові,
Що за тисячу верст до незнайомої жінки.
Тримає у своїх руках в залізній окові
І демонструє зверхність своєї поведінки.
Чому, ти мовчиш не можеш сказати ні слова?
І у твоє серце встромляє тобі гострий ніж.
У змії, є довгий язик і пуста розмова
І розпалює чвари полум'я вогню -кипіж.
Ти пробач, я не розумію тебе хто ти є?...
Господар, жінка, а чи чоловік у спідниці.
Вона принижує твою честь і ім'я твоє
Наплює в душу п'є воду із тої ж криниці.
Чи, можна ревнувати невинну чужу жінку?
Із якою спілкуєшся по- справах в інеті.
Сидить собі, як в Бога за стіною в затінку
Розказує байки про мемуари в сюжеті.
Без мізків, затуркана... тупа, базарна баба
Безпідставно ревнує мужа до чужих жінок.
В болоті сидить і квакає цариця жаба
Знімає лаха із мужа... проймає до кісток.
Знаєш, ти сам собі винен, що тебе ревнує
Посадив ЇЇ на трон та й грає роль цариці.
До твого серця із каменю мури мурує
П'є кров мужа і чешуться зуби у тигриці.
А ти, якби хоч раз поставив її на місце,
Щоб працювала на роботі, та й біля хати.
Повиганяв мухи, то не плазував би нице...
І вона, б не змогла тебе духовно топтати.
Ти добряк, а не гультяй... служиш у святім храмі
Є християнин, і трудяга в полі та й вдома.
І на схилі літ, ти не потрібний чужій дамі
Чи, незнайомці потрібне чуже невідоме?
Ця дика любов є шалена до божевілля
У народі кажуть ,що чужа сім'я темний ліс.
Лихий воює гострить мечі ,як із похмілля
І доводить, літніх людей до болю і до сліз.
ДЯКУЮ
ДЯКУЮ
