Чудову пісню про генерала,
Алла Кудлай часто співала,
Нею округу всю ворожила,
Тому завжди їй в такт вторила…
Ніби красиве життя пізнала,
Душею теж переживала,
Хоч і багато я друзів мала,-
Одного знала генерала…
Це Подзігун наш,- начальник бравий,
Окрилив край та надав славу!
Шлях мав простий він,- міліціянта
До генерала,- лейтенанта…
Злетів недарма аж до столиці
Він з Вознесенська, як годиться!
Справи знать вершив з розумним змістом,-
Знайома з ним,- я особисто!
Кореспондентом як працювала,-
Про генерала вірш писала,
А був він статний стрункий та мрійний
Артеменко – авіаційний…
У Прибужанах, - селі під гору
Жив генералом він майором,
Всю цінував тут,- могутність роду
Та Півдня милого природу…
Пройшла немало служби кварталів
Та не зустріла генералів,
А нещодавно вість промениста
Швидко ввійшла у наше місто
Першим замнача, знать генерала,
В поліцію міста прислали
Роками долі, що небагатий,
Хоч молодий гарний завзятий!
Дістала звістку чітку прозору,
Що генерал є ще й майором!
Для нас це вперше так історично,
Бо Педос діє тут незвично…
Зносив на службі купу мундирів,-
До нас вів шлях з міста Немирів…
Та, мабуть, доля пожартувала,
Коли послала генерала…
Бо як раніше вже не літаю,
З дотепністю усе сприймаю
Тим розумінням мудрим, зором
І лише,- зі званням майора…
І ні до чого тут бадьориться,
Бо поміж нами,- років тридцять…
Дарма чекала на генерала,
Та жартівливу мрію мала…
25.08.2021р.
