Ми сидимо, а ніч така глибока
І про життя тихенько шепче нам –
Вона ще з нами, гляне теплим оком,
Як радість з сумом десь на пополам...
Про килим днів, дарованих нам Богом –
Там береги життєвої ріки,
Свічада райдуг, зустрічей пороги,
В жарких обіймах жита колоски...
То ж с кіль віків ці Стожари над нами,
Любові свідки десь в далечині?
Під ними в день один родились Мами,
А їх любов – серцям дала вогні...
Життів намисто – піднебесним дивом
Творіння тче, продовженим в віках.
Любов безкрайня – водоспад проривом,
Взаємна як, нікуди не зника...
26.08.2021р.
