Ви відчували, як пульсує тіло,
І серце відбиває дивний ритм?
Як воно мліло, терпло і німіло,
Думки долали хитрий лабіринт.
Ви відчували, як пірнати в хвилі
Музичних переливів з партитур?
Коли щасливі, стомлені, безсилі,
З душі зняли буденний абажур.
Ви відчували, як у порожнечі
Свідомості був ядерний удар?
Стають простими найскладніші речі,
І мить – немов для совісті хабар.
Ви відчували, як це танцювати?
Ви, музика і рух … на самоті…
Від цих думок, знов хочеться літати,
Що знову наші стрінуться путі…
14.08.2021
Я сам виступаю на сцені читаючи вірші.Буваю на репитиціях де танцюють-це важко,в такт.з душею,з любов"ю нести танець в люди.Тяжка,але приємна праця,а щодо національної свідомості-то тут не про це
Почитайте внизу...я вже одному поету-читачеві намагалася безуспішно пояснити, що це єдине відео зняте у 2007 році, і воно мені дороге спогадами про роки навчання і одногрупників, а не те що ви подумали...
Спасибі Іннусю за такий щедрий подарунок на Свято.
Прекрасні вірші! А за танець особлива подяка,
в ньому стільки української душі!
Ну як таку красу не взяти в обране?!
Щастя Вам, натхнення, любові!Зі Святом Вас!
Які ж ви молодці: прекрасний танець, цікавий сюжет, витончені рухи, акторська гра танцюристів на рівні професійного колективу! Ми - вільний народ і маємо право виконувати танці всіх народів світу! Успіхів Вам і творчих злетів! І вірш, як завжди, на висоті!
Дякую. Так трапилося, що минулого року, після багатрічної викладацької діяльності (сумісництва) була змушена вімовитись від посади на користь "молодого спеціаліста". За цей час з 4 колективі лишилися окремі учні. А днями, знову запросили повернутися і я цілий вечір спілкувалася в соц.мережах зі своїми "зірочками"...тому і з'явився такий ностальгійний вірш новими надіями і сподіваннями
Це просто малесенький фрагмент з репетиції перед держіспитом. Минуло багато років від того часу, коли не існувало телефонів з камерами, щоб записувати все підряд. За 5 років навчання зафіксований лише такий момент. Тут не про патріотизм, а емоції від активного перебування у танцзалі."ви відчували, як це, ТАНЦЮВАТИ???"
Звичайно, що танцював... На днях до 7 ранку.
Чесно кажучи неприємно вражений. Але це таке, головне не власна історія, не війна, а емоції від війни, правда?
Вам дяка, за вірш і відео. Мороз по шкірі.
У мене немає агресії, мабуть для вас мої слово - апріорі - звучать агресивно. А патріотизм - це громадянський обов'язок кожного. Я вам подякував, але це мене засмутило. От і все. А ви - згадуйте емоції, танці, вперед, абсолютно немаю нічого проти.