Круті долаю скелі та вузькі стежини —
До моря пробираюсь, на північній стороні,
Повз водоспади, що розсіюють краплини,
Видніють здалеку, як простирадла навісні.
Вітри бешкетні розкуйовджують волосся,
Вбрання здирають рвучко та без будь-яких зусиль,
Кришально-чисті води бачити вдалося —
Хвилясті тішать нині, а буває повний штиль.
Каміння шарудить, як у мішку горіхи, —
Із денця вимиває найпрозоріша вода.
Немає кращої душевної утіхи —
Ти дихаєш в мені — жвавішає моя хода.
P.S. Моя світлина 1/08/21
Чарівно, Світланочко! І світлина чудова! А, знаєш, світлини таки треба підписувати. Мені нещодавно сусідка розповіла, що одна моя світлина, із зимовим хутірським пейзажем, гуляє собі інтернетом, а під нею написано, що автор невідомий. І таке буває...
Дякую, Валюшо, за застереження та приємний відгук! Я багато цікавих фото зробила - всіх не помістиш, пробувала кілька світлин об'єднати через спецпрограму, але через Рожевий не пройшло...та то не є так важливо
Дкже приємно, Сонечко, чути тебе!