Назад в минуле відмотаю ро́ки:
П'ятнадцять літ… Останній день канікул…
Жовтенька сукня ситцева в горохи…
Не так давно матусею пошита…
В моєму парку шелестять каштани…
Пестливо сонце бавиться із листям…
А настрій - сонячний, окрилений думками!
Про щось прекрасне, справжнє, фантастичне!..
Були почуті марення дівочі:
На ро́вері, з сусіднього району,
Примчався ВІН! Великі сині очі!
Принц на коні! Хіба що, без корони…
І почалось: побачення кумедні…
Багатослівні погляди, зітхання…
Прогулянки за руки, чи рове́рні…
Записочки, кіно, в сніжки́ змагання…
А згодом - перші непорозуміння…
Та ображу́льок хмари темно-сірі…
Через дурниці (!) почуття колишні
Переросли в трагедію Шекспіра!..
Не всі казки́ кінчаються бенкетом…
А може, просто… не скінчилась казка?..
Мій синьоокий принце! Де ти?
Знайди мене на фе́йсбуці, будь-ласка!..
Я відмотаю пам'ять у майбутнє:
Ми з внучкою і принцем - у Парижі!..
- Купи, бабусю, цю жовтеньку сукню!
Я буду у садочку - найкрутіша!
Обожнюю Вашу поезію!!! Спасибі, що даєте змогу насолодитися нею!!! 
