Серед літа, ще одного теплого літа,
Близько біля сонця, внизу, на землі,
Ніколи не перестаючи на вітру тремтіти,
Дерево із жовтавим листям стоїть.
Чудо-дерево не має ніякої назви,
Не дає ніяких: ні солодких, ні кислих плодів,
Лише час від часу в його гіллі птахи
Співають сумні і радісні пісні.
Із ще одним розбитим серцем людським,
Із дерева з ароматом вічної осені,
Падає додолу ще один листочок золотий,
До любові завжди всі запрошені.
Ідеш, біжиш, стоїш, з нею чи без неї,
Їй назустріч чи від неї подалі,
Мені це вже, напевно, не важливо,
І про мене деревце згадало листочком опалим.
10.08.2021
