На вірш Сергія Сурмача
"Я зайшов в листопад..."
* * *
Майорить ще на дні відчуття в за небесних світах десь –
Там де весни горять, мов би ватра в тобі!
І у танку круги – в небеса злет, яке там анданте...
Тому – хлопці й дівчата моліться вербі!
Покаяння осінні, неначе спізнілі хотіння –
Листопад вже лоскоче без ліс голови.
До архіву бажання, що тануть в фантазій видіннях,
З молодою душею – та в тіла не та тятива...
09.08.2021р.
Сергій Сурмач
* * *
я зайшов в листопад шлях у нього назад не попросиш
відлітають птахи їх печаль голосна
але ти не заходь в цей туман не заходь в мою осінь
і не вір що вона ніби друга весна
у твоєї весни ще такі непрожиті світанки
і за маєм ідуть ще хмільніші маї
ще не знаєш мала що частіше штовхають під танки
не чужі а свої
нам услід що в приціл хтось примружиться хтиво і хитро
аж проступить корі тонкосльозість живиць
я відчув як мені перекинула осінь клепсидру
і пісок золотий утіка мов живий
я у осінь зайшов я по горло в її позолоті
залишилась найлегша з теорій крила -
озирнутись назад на крутім віражі перельоту
і забути тебе незабутня мала
