Я міг би любити тебе, як ті, що
Завжди любили тебе, як синє
Небо, в обіймах обрію, стиснуте.
Тільки твою роз’єднавши лінію,
Я б полюбив те, що полум'ям звільнене
Вбило б мене, осліпило чи випалило б.
Суще у вічному словом обмовиться,
Скріпить предметність, як кисле оскому, та
Колір гарячий із воском топиться,
Спогад привиддям віддавши сліпому.
Я міг би любити тебе, як ті, що
Завжди любили тебе, як синє
Небо, в обіймах обрію, стиснуте,
Тільки твою роз’єднавши лінію,
Я б полюбив те, що полум'ям звільнене
Вбило б мене, осліпило чи випалило б.
25.11.2020
Гм, а нема одного/одної. Данте, Ґете, Бодлер, Бернс, Блейк, Вітмен, Буковскі, Томас Еліот, Бродський, Антонич, Михайль Семенко, Симоненко, Стус, Чубай, Іздрик, Наталя Білоцерківець, Тарас Мельничук, Сергій Осока, Маріанна Кіяновська.
І то, точно, не всіх назвала)
Не знаю наскільки відкрито та щиро можете спілкуватись. Останнім часом розмови зводяться до безкінечного обміну інформацією без щонайменшого зусилля довіритись по-справжньому. Одні маски. Уявіть, що ви мене спитали про театр, хто на мене справив враження. І я вам відповім, що люблю Йонеско, Беккета, Пінчера, Олбі, Стоппарда, Шмітта, Мрожека, О'ніла, Чехова, Шекспіра, Мольєра. І це правда, та вразив Олбі, хоча в захваті від Чехова та Шекспіра. Далі можна спитати, а чому Олбі і пішло поїхало. Та це за умови коли цікавий співрозмовник, розмова, а не власне Я. Що скажете? Не так?
не варто в любові ніби в полум'ї
згоряти нічним метеликом
така любов завжди трагічна
єднання чоловіка та жінки
має інші не такі трагічні мотивації
респект