Монолог для Діви
Нічого не змінилося з часів
Коли молюск пурпурною ціною
Лягав на пеплос. Пурпур, мабуть, сам
Подешевів в рази. Хоча, здається –
Котурни подорожчали, але
Рука її, ще пам’ятає сонце:
Коли ховаючи від полум’я лице
Вона вінок скидала з очерету
До ніг паломника, що долучився між.
Рука втирала мускус, як сьогодні
Втирають крем і пахнув цвіт алкани
На смуглих шиях. Теплі береги
Піском вбирають віддих шумовиння,
І видається, снять зашерхлі скали,
Корали снять збиваючи в піну
Високі хвилі; снить стара Кіпріда
На дні старого моря, як любов,
Що голод свій тамує марципаном.
Рука тримала келихи вина,
Пером писала лист, роман, романи,
І кожен помах віялом таїв,
Щось більше, зазвичай, як звичайний помах.
І час листав життя, відкривши ставні,
Мінялись лиця, вулиці, та ви,
Були такі ж печально незворушні,
Тому, хто вам епітети складав,
Але сміялись тим, хто мав сміливість
Дрібним камінням кидати по вікнах.
Той посміх був, що посміх Єзавелі.
Крім того,
Рука стискала вим’ятий платок,
Збирала кров з чола до підборіддя
І до брови. Таку проходить відстань милосердя
Як не продовжить лінію страждань
У вертикальне над, а тільки до,
Назвавши те релігією тут. Тому
Твоя, рука, як молиш отченаш,
Тяжіє до пупка невідворотно.
І черкнувши в плечах горизонталь,
Спускається понижче до кишені.
І в перехресті двох епох, прямих
Знаходиш серце точкою, тому що
Твоя любов, як вибір – пересічна:
Від центру вверх, або від центру вниз,
Здається крайністю, що визначає міру.
І, знаєте, знаходить компроміс:
Що віра надолужить і завершить,
Чистилищем можливу повноту.
05.08.2021
Один момент: "Твоя, рука, що молить отченаш". Як знати, що рука молить саме отченаш, а чи може рука узагалі молитись?
Мені здається, що "Тому Твоя, рука, як молиш отченаш, тяжіє до пупка невідворотно." було б логічніше.
Але то таке.
Бо текст загалом розкішний, нмсд.
Взагалі, слушно. Я хотів натякнути на те, що вона робить знак хреста. Більш точно треба було б написати... як хрестить від чола... Типу цього, але далі йде словесне креслення, тому залишив асоціативне. Але запримітили чотко.
Креслення класне, мені сподобалось. Раз така справа, дозволю собі ще поприскіпуватись)
Йдеться про осіб. У вас тут "Вона", далі є "ви" і потім "твоя", тобто, присутня ще й "ти". Запитання: скільки "їх" живе у рукавичці?))))
Авжеж, це зрозуміло. Просто мені той образ бачиться під спільним знаменником. Пробачте, у разі чого, не мала на меті зачепити ваше еґо. Це усього лиш моя суб'єктивна думка
