Я дивлюсь на горобину,
Що росте в моїм садку,
Ти казав: "Чекай, дівчино,
Я до тебе знов прийду!"
Кожен вечір і щоранку,
Я ходжу в нашім садку,
Виглядаю, виглядаю,
Я ж тебе, коханий, жду!
Горобино, горобино,
Де ж мій милий забаривсь,
Може він мене покинув,
Десь на іншу задививсь?
Місяць срібними полями,
Проплива в моїм садку,
А я мріями й думками,
За тобою, милий, йду.
Знаю я, що він воює,
Україну захища,
І як я, і він сумує,
І теж зустрічі чека...
Я молюсь за нього Богу,
І за наший рідний край,
Подолаю непокору,
І тебе діждуся, знай!
Співчуває горобина,
І до неї я горнусь,
І благаю горобину,
Щоб мій милий повернувсь.
Горобино, горобино,
На війні він забаривсь,
Він повернеться, я вірю,
Я його таки діждусь!..
Валюшо, ви просто молодчинка і поезія ваша така щира і світла!!! Нехай повертається кожен хто воює, нехай буде радість в дівочих очах і рідних серцю людей!!! Гарного вам дня і Божої ласки, дорогенька!!!