На мене не чатуйте
розгублені печалі.
Ви лиш туман вечірній,
мара, сліпа омана.
Утрать-трава між нами.
З вас виточено чари.
Питаєте про рану?
Вона недоторканна.
Не смійте овівати
тим леготом ласкавим,
Що тремко спогадає
несмілий поцілунок.
Люби-мене вгасали
тоді в імлі синявій—
Я ж ніжно пригортала—
в невіданні—вістунок.
Обоє знать не знали,
що дано знать й квітинці,
Й що жмуток напророчив
розлуку без прощання,
Аби до скону літ ми
плекали поодинці
Тендітний, невгасимий
цвіт першого кохання.
Люби-мене, люби-мене-не-забудь —
народні назви незабудки.
Утрать (втрать)-трава- трава забуття.
Чудова поезія! Душевно... Перші цілунки... Перше кохання... Завжди душевні, сердечні сподівання...Що закарбуються,під знаком таємно....Який би не був фініш - все ж згадать приємно...
Сонячних днів Вам і натхнення!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Написано душею,дорога Валечко!
На мене не чатуйте
розгублені печалі,
Ви лиш туман вечірній,
мара, сліпа омана.
Утрать-трава між нами.
Творчого Вам натхнення, чудових почуттів та вражень!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Перше кохання особливе, незрівнянне! Дуже гарна поезія! 
Гарного тобі дня, щастя і любові!!! 
Душевно... 
