Її любов, вона така сентиментальна,
Така самотня, із цигаркою в руці,
Така розгублена, комусь не ідеальна,
З малою родимкою прямо на щоці...
Така невиспана, в махровому халаті,
Сидить із кавою в долонях за столом,
Луна від болю поруч бродить по кімнаті,
Про щось говорить і сміється з комаром.
А він літає і бринить, немов бляшанка,
Такий взаємний, тонкокрилий, в порохах,
Його відштовхує щораз стара фіранка,
З гарячим сонцем у зневірених нитках.
А може порвана фіранка - віртуальна,
І цей комар, і ця цигарка у руці...
Її любов, вона така парадоксальна,
З малою родимкою прямо на щоці...
***
