У світі вже давно ведеться,
Що хитрою Лисиця зветься.
Та трапилося ще і так:
Лисицю обдурив Їжак.
Він необачно розважався,
В якийсь капкан тоді попався
І зажурився Їжачок:
- От і попався на гачок.
Неподалік бігла Лисиця
Та й почала над ним глумиться:
-Як це такий розумний пан
Та зміг попасти у капкан?
А їй Їжак на те сказав:
-Дурненький був, тому й пропав,
Тож поцілуй мене, Лисичко,
Хоч перед смертю, прямо в личко.
Прикинувся вмираючим на мить,
За писок встиг Лисицю ту схопить.
Вона хвостом хоч як вертіла,
Та вирватись було несила.
Мисливець десь тут промишляв,
Тож пастки всі перевіряв.
Він ту Лисичку в торбу вкинув,
А торбу з нею—вже на спину.
З капкана бранця він звільнив
І в ліс додому відпустив.
Та й став до жінки поспішати,
Щоб їй ту здобич показати.
А Їжака він не забуде,
Бо гарна шапка з Лиски буде.
В кого розумна голова,
Хай пам’ятає ці слова:
- На глум слабого піднімати не годиться,
Навіть, якщо ти хитрий, як Лисиця.
Дякую за відкук. Дійсно, дуже необачно і небезпечно цілуватися з першим зустрічним.
Дякую!
добре є!
навіть на останок 
