Дождь прошёл.
Блестят сапожки.
Мне бы в лужицу, немножко.
Рядом мамочка шагает,
От себя не отпускает.
И зачем был дождь тот нужен?!
Если мне нельзя по лужам,
Пробежать, фонтаном брызнув,
Хлюпнуть громко сапогами
Глубину измерив "моря"
И в воде увидеть небо
С облаками-парусами?
Я представила, как моя внучка 4х летняя без мамы погуляет Она и с мамой приходит, как будто с горы на попе съехала.
Неугомонный ребёнок
Спасибо большое за отклик
Відразу в пам'яті: босоноге дитинство, як весело бігали по калюжах, мамі було не до нас...
Вірш прекрасний, але прикро, що забирають у дітей дитячі радощі. Можливо, хтось задумається.
І я коли була мала міряла всі калюжі на глибину. Один раз навіть в болоті застрягла, то коли батько витягав мої черевики залишились стояти в болоті
А зараз у деяких батьків така гіперопіка, аж зашкалює і це при тому, що у всіх пральні машини, які нашим матерям і не снились.
Щиро дякую Вам.
Иногда так складываются обстоятельства, что мамочки шагают рядом ещё и за руку держат!
И несмотря на то, что ребенок в резиновых сапожках, не разрешают бегать по лужам.
Вот такие бывают мамы
Дякую Катю, за відгук, за візит. Завжди приємна Ваша увага.