Діти й внуки, мої лелечата,
Скільки житиму,буду вас ждати,
Й правнучатка мої чарівні,
Довподоби усі ви мені...
Діти, внуки й правнуки мої,
Найрідніші усі ви мені,
Вас люблю і чекаю завжди,
Ви частіш приїжджайте сюди...
Пиріжків, як завжди, напечу,
І наїдків усіх наварю...
Ще й салатів цікавих зроблю,
І вірші я для вас напишу.
Наведу у будинку я лад,
Замету я і двір свій, і сад,
З своїх квітів складу я букети,
Напишу привітання- куплети...
І вареників я наварю,
І котлеток, звичайно, спечу,
І напої, які в мене є,
Я поставлю на стіл все своє...
Пообідаєм разом всі ми,
Як бува між своїми людьми,
Підберу я найкращі слова,
Бо ж таке в нас не часто бува...
І на цвинтар ми сходимо всі,
Там постоємо усі у журі,
На могилки квітки покладем,
І померлих усіх пом"янем...
Потім вернемось в хату усі ,
Переглянем альбоми всі - всі,
Довго будемо ми розмовлять,
І пісні усі разом співать...
Діти й внуки, мої лелечата,
Якже важко мені проводжати,
У вас сім"ї давно у всіх є,
І робота, й життя в вас своє...
Та я буду допоки живу,
Вас чекати у снах й наяву...
геометрія відповів на коментар Райка, 08.07.2021 - 22:19
Дякую,Раю!Я за дітьми й онуками дуже скучаю, а вони всі далеко живуть, дуже довгий до мене їх путь, а сама я вже їздить не можу, телефон мені помагає,він дзвенить так, неначе співає...