Відпускай без жалю.
Обіцяй без надії, бо ти
обираєш свій човен, і з першим промінням відчалиш.
…свідки знають про те, що в колишню ріку не ввійти.
І вінків не сплести
з диких лілій твоєї печалі.
Золоті світлячки
розпорошились поміж картин.
На ельфійські поля срібне сяйво приходить нізвідки.
…і коли віднайдеш і запалиш останні мости,
……..ти відпустиш і свідків
Чудово, Наталі.
Ось і літо скоро передасть свої володіння і пожовтіють довкілля, укутаються в павутиння швидкоплинного часу, а густі дощі посадять нас перед вікном і сонечко в перервах зглянеться над нами і своїм теплом спробує стерти журу з наших пригнічених уст... Наталі... Борони Вас ,Боже. Повторно заглянув на сторіночку господині романтичних збуджень поетичних хвиль українського простору...
Дякую щиро, Менестрелю...і Вам зичу гарної осені...адже вона може бути такою прекрасною...і якщо абстрагуватись від факту швидкоплинності і приреченості, можна насолодитись її дарами, дарами Божими...