Я би тебе впустила у своє життя
З яким завгодно багажем гіркого досвіду,
Щоб, як там кажуть, навіть разом до кінця,
Усі удари відбивати або зносити.
Я би потроху мертву сунула межу,
Щоб ти робити міг хоча б маленькі кроки,
І не зважала б на увесь сторонній шум,
Трансформувавши біль у цінності й уроки.
І я плювала би на норми й ярлики:
Бо де зароджується близькість, місць нема шаблонам.
Лише б частіше доторкатися руки
Твоєї, й нафіг посилати перепони.
Я би тебе впустила у своє життя
В годину будь-яку ясного дня чи ночі,
І навіть спробувала б справді до кінця.
Та я безсила, коли ти цього не хочеш.
