Твій перший сніг вкриває узбережжя,
Бурхливих і сумбурних рівчаків,
Дніпро занурилось у льодове безмежжя,
А Чорне море у мовчазність віків.
Танок пронісся з вітру-хуртовини,
По білих розмальованих дахах.
Ні, не впізнав я зранку України,
Така лише б наснилась уві снах.
Коштовним білим платтям аж додолу,
Вкриваєш Галич, Слободу, Волинь,
Від Лемківщини, Холмщини, Подолу,
В Південний Буг і Дністер ти полинь,
у цю красу натхненну в розмаїтті,
природи, ту що БОГ подарував…
Живуть, мабуть, щасливі всі і ситі
в краю, який ти серцем покохав?
Аж ні, холодна стужа землю вкрила,
А хуртовина виє і реве,
У нічку темну, вивільняє силу,
Яка несамовито літає і рве
Все навкруги, живого не залишить.
Скувала стужа щасливу мить життя,
А мати жалібно співає і колише,
Напівголодне, стомлене дитя…
Ви би послухали розповіді моєї бабці про їх життя.. Зараз ніхто не голодує,бігають радісні діти на вулиці..Треба вміти бачити і хорошу реальність,я думаю..А вірш-дуже хороший!
оптимістично погано...нажаль... 
Зараз ніхто не голодує,бігають радісні діти на вулиці..Треба вміти бачити і хорошу реальність,я думаю..А вірш-дуже хороший! 
Не все так погано у нашому домі!! 
