Відійду, як в засвіти, то не сумуйте,
У колі дружньому згадайте за столом.
Коли ж теплом обійме, мене відчуйте,
За вас я перед Богом битиму чолом.
У житті всього буває, як ведеться,
Якось, нестримно, слово вимовиш невлад.
Та, якщо похопишся, добром вернеться,
Собі не позволяй тільки життєвих зрад.
Зради чорнота - скверна на чисту душу,
Тягар, котрий стискає груди день при дні.
Там, де оаза, не залишайте пустку,
Шумлять хай ниви колосками наливні.
Нехай схід сонця вже тим приносить радість,
Що змога бачити у всій красі цей світ.
Нізащо не впускайте у серце заздрість,
Як та, щоб не сталось, ідіть вперед! Живіть!
06.06.21
Валечко я тобі бажаю довгого і світлого життя!!! Сьогодні поезія твоя сумна, нехай буде більше щасливих і найкращих днів у твоєму житті! Ти цього варта!!!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знаєш, Танечко, в похмурий день якось мимоволі задумуєшся про вічне, про те, що рано чи пізно чекає на кожного із нас, а життя, наразі, іде своїм звичним чередом. Дякую за теплі життєві побажання! Хай щастить і тобі!
Валентинко!!! Написане тобою - глибоке і життєве. Та хай позитивних думок буде набагато більше, ніж таких.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Звичайно, Любочко, І я за позитив, правда, бувають миті, що і такі думки, у світлі різносторонніх подій, приходять на ум, що поробиш...життя... Дякую за дружню гостину!
Мудрі, написані душею роздуми про життя і не тільки, бо вже думається про всяке, Валю. Не сумуйте, адже життя не таке веселкове, як здавалось в молодості. З Трійцею святою, будьте здорові.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отож бо й воно, що інколи ті думки різні і лізуть в голову, бо ж життя таке непередбачуване, хоча, звичайно, це все миттєві, та все ж роздуми про неминучість, котра приходить до кожного із нас. Дякую, Галино! І Вас зі святом!
Такі вірші нам ще писати рано,
Нам треба ще писати про любов,
Навіть коли щемить на серці рана,
Відроджуймось, закохуймося знов.
Молодчинка, написано гарно, тільки тема сумна.
Щастя Вам, натхнення і нехай в душі ще співають солов"ї.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Від душі дякую за чудовий експромт та щирі побажання, Андрію Васильовичу! Нехай і Вам щастить по житті!
Валюша, життя важке і жорстоке,
але треба боротися за нього..Не сумуй!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та я, Надійко, тільки те і роблю, що борюсь, правда, розуміння того, що все колись закінчується однаково приходить як факт, бо те є неминучість. Дякую!