Я знаю,тебе не зустріну ніколи,
Не гляну в очей твоїх чернь,чи блакить,
Тому то душа наче жалили бджоли,
Тому моє серце болить та болить.
В самотності знову закінчився вечір,
Не став він яскравим і теплим не став
Стоять на столі не запалені свічі,
А в скронях як дзвін із душі пустота.
Я знаю,ти є,така ніжна,казкова,
Чиста,як в горах джерельна вода,
Любов що жива,а не та,паперова,
Що швидко мине не залишив сліда.
В самотності знову закінчився вечір,
Не став він яскравим і теплим не став
Стоять на столі не запалені свічі,
А в скронях як дзвін із душі пустота.
Ніколи не візьму тебе я за руки,
Небуде в руках твоїх квітів моїх,
Хто також чекав добре знає ці муки,
Хто біг,доганяв,наздогнати не зміг.
В самотності знову закінчився вечір,
Не став він яскравим і теплим не став
Стоять на столі не запалені свічі,
А в скронях як дзвін із душі пустота.
Я знаю ти є,може навіть щаслива
Можлива у тебе велика сім'я,
А доля моя тут така сиротлива,
Без тебе страждаю,голубка моя.
В самотності знову закінчився вечір,
Не став він яскравим і теплим не став
Стоять на столі не запалені свічі,
А в скронях як дзвін із душі пустота.
Такий приємний візіт,радий Вам надзвичайно,
Так,Ви праві,непроста історія,взята з життя мого знайомого.Та й взагалі кохання простим не буває,завжди знаходяться якісь нюанси.
Дякую Вам.
