Ой діду, діду в тебе горе!
Твої медалі, ще блистять,
А в Україні над Донбасом,
Ключем журавлики летять…
Чи то у вирій далі в небо,
Чи то додому, чи назад…
Не плачте діду, бо нетреба,
Онук найкращий був солдат!
На грудях орден та медалі,
Та й найдорожчий у руках!
Є найцінніше від регалій,
Це ВАШ ОНУКА – НАШ КОЗАК.
Такий, як дуб кремезні плечі,
Славетний воїн НАШ ІВАН!
Цінніша честь, чим інші речі,
Не згине правда – вмре обман.
Скорботу цю розділим з Вами
Та й в мене сльози на очах,
Бо Ваш онука вічно з нами
У наших плачучих серцях!
p.s. Іва́н Ві́кторович Гу́тнік-Залу́жний (18 грудня 1990, Запоріжжя — 10 серпня 2014, поблизу Амвросіївки) — лейтенант (посмертно), командир запорізького взводу Національної гвардії України, міністерство внутрішніх справ України. Учасник російсько-української війни.
Біль, що не минає. Страшно навіть уявити скільки вже полегло і ще скільки буде.
