Горіло, гуркало, диміло,
Здавалось нам, горів весь світ...
А нам пекло й дуже боліло,
В передчутті ще більших бід.
І ці нестерпні кляті мухи,-
В небі чужинські літаки,
Ми затуляли очі й вуха,
Ми ж ще малі тоді були.
Ось десь рвонуло біля хати...
Землі і диму пелена,
Ми притулилися до мами,
Мама нас ніжно обняла.
Пласти вогню навкруг літали,
І піднімались до небес,
А ми тулилися до мами,-
В загравах диму і пожеж.
Мама щось тихо говорила,
Не розібрать було слова,
В будинку тліло і диміло,
У вікна сипалась земля.
Горіло, гуркало, диміло,
Немов сказився увесь світ,
І навкуги усе шуміло,
А в душах страх,і біль, і лід.
Нам пережить прийшлось немало,
Звідать і горя, і біди,
І ми, малі вже розуміли:
Не треба людям більш війни...
Горить і гуркає сьогодні,
І знову в душах наших страх,
Вже восьмий рік війна на Сході,
Біль наяву і навіть в снах...
Ще й пандемія додалася,
Немає сили вже терпіть...
Нащо нам влада ця здалася,
Вона жирує і мовчить....
І вакцинація нікчемна,
З нас вже сміється увесь світ,
Чи влада зробить хоч щось путнє,
Чи в їх серцях не кров, а лід?..
Та вони ж дбають лиш про себе,
Тривоги наші не для них,
Їм же збагачуватись треба,
Допоки ж будем ми терпіть?..
І нині гуркає, й диміє,
Хоч і спливло багато літ...
Душа моя й тепер німіє,
Коли втрачаєм юний квіт...
ID:
913416
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.05.2021 18:46:22
© дата внесення змiн: 10.05.2021 18:46:22
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
