А я живу, мої літа добром й любов"ю міряю,
Переплелись мої літа і з дійсністю і з мрією,
Я серцем в юності живу, з засніженими скронями,
Я пестю доленьку свою, устами заціловану.
Душа співа, мов соловей, а я живу надією,
Ховаю навіть від людей своє кохання з мрією.
Душа співа немов в Раю і серце б"ється зоряно,
Не вся ще випита любов, не все добро ще зроблено.
Спішу я жить, спішу любить, бродити в травах росяних,
У серці пісня ще дзвенить, я ще чекаю осені,
Не дивлячись на сивину, ще серце в небо проситься,
Я не прийшов, я тільки йду стежиною до осені.
І хоч курличуть журавлі у небі пісню осені,
Люблю її, люблю її, мою золотокосую,
Ви не спішіть мої літа, хай серце наспівається,
Нехай ота любов свята зі мною не прощається.
Співають в серці солов"ї пісню кохання пізнього,
Нехай любов в душі моїй лункою лине піснею,
І знову в юність я вернувсь, співає серце молодо,
І знов в коханні я клянусь, люблю осіннє золото,
А я живу й мої літа, добром з любов"ю міряю,
Переплелись мої літа і з дійсністю і з мрією.
Майстерність так вміло поєднана з життєвим багатим досвідом і цінностями. Дякую, Андрію Васильовичу, що дали змогу поділитися такими незабутніми митями. Нехай Ваше серденько завжди співає та насолоджується життям. Забираю в обране.
Забираю в обране. 
Стільки ніжності і любові в кожнім слові!!! 
