В промінні сонячних заграв,
де пень стояв сутуло...
накрите ніжним шовком трав,
мале зайча... заснуло...
Нема ні лиски... ні орла...
- Страх... наче кляте путо!..
Солодка тиша обняла...
дозволила заснути...
Приснилась матінка йому!..
Теплесенька... ласкава...
- Та раптом... злякано... в диму...
миленька закричала!
Прокинулось мале дитя...
(Спасала рідна мати...
бо на кону його життя...)
Й не вдасться вже поспати...
Жахливе полум’я навкруг...
Сірник в траву хтось кинув...
Став пеклом рай!.. Зайнявся луг...
- Біжить з вогню дитина!..
Душа тріпоче у вогні!..
Нема й ковтка повітря...
Він в справжнім пеклі... у імлі...
- То долечки палітра...
Спаслось мале!.. Хоч боляче...
Душа ще жити варта...
Ще джерело життя тече...
- А що чекає завтра?..
12.04.2021 р.
Фото з інету.
Путо
Нашел поляну зайка – рай!
Совсем врагов не слышно...
- Душа, спокойно засыпай
в местечке живописном!..
Где лучик стелет свой рукав,
где пень стоял сутулый,
укрывшись нежным шелком трав,
уснула крохотуля...
Приснилась матушка ему...
с теплом невероятным!..
- Вдруг закричала вся в дыму!..
Душил тот дым нещадно...
Малыш проснулся... Все в огне!
Поджег траву прохожий...
Стал адом рай!.. Все в пелене...
Огонь залез под кожу...
Хотя бы воздуха глоток!
Душа трепещет в зное...
Кипит по венам кроток...
- Но зайка стал сильнее!
Рванул сквозь пламя... черный дым!..
Хоть тельце все в ожогах...
Зайчонок бегом волевым
с судьбы убрал жестокость...
Спас сам себя!.. Нашел ведь путь...
где травушка... нет жара...
На спинке раны заживут...
но только... – Что ждет завтра?..
12.04.2021 р.
Фото из инета.
