|
Жити з болем в чарах сну і туги,
Ось тому сильніша є вона,
Що з такою грубістю ці руки
Пишуть доленосні письмена.
Я завждИ, закривши очі,знову
Всім кажу: « Що зачепи струну,
Є життя омана, що порою
Прикрашає радістю брехню".
Обернись обличчям до край неба,
З місяцем гадав ти шлях собі.,
Тихо, смертний, вимагать не треба
Правди , знай, не знайдеться тобі.
Добре в черемшини білій смузі
Думати, життя - твої шляхи,
Хай обдурять всі легкі подруги,
Хай легкі підуть приятелі.
Хай мене знов лестять ніжним словом,
Хай гостріше бритви злий язик,
Я живу давно на все готовим,
І безжально до усього звик.
Холодять мені ці душу висі
Не знайти тепла зірок, чуже,
Ті, кого любив я відреклися,
Ким я жив – забули про мене.
Та однак пригнічений та гнаний,
Я дививсь усміхнений в зорю,
На землі такій близькій, коханій
За життя я дякую й молю.
Жизнь обман с чарующей тоскою: Стих Есенина С.А.
Жизнь — обман с чарующей тоскою,
Оттого так и сильна она,
Что своею грубою рукою
Роковые пишет письмена.
Я всегда, когда глаза закрою,
Говорю: «Лишь сердце потревожь,
Жизнь — обман, но и она порою
Украшает радостями ложь».
Обратись лицом к седому небу,
По луне гадая о судьбе,
Успокойся, смертный, и не требуй
Правды той, что не нужна тебе.
Хорошо в черемуховой вьюге
Думать так, что эта жизнь — стезя.
Пусть обманут легкие подруги,
Пусть изменят легкие друзья.
Пусть меня ласкают нежным словом,
Пусть острее бритвы злой язык.
Я живу давно на все готовым,
Ко всему безжалостно привык.
Холодят мне душу эти выси,
Нет тепла от звездного огня.
Те, кого любил я, отреклися,
Кем я жил — забыли про меня.
Но и все ж, теснимый и гонимый,
Я, смотря с улыбкой на зарю,
На земле, мне близкой и любимой,
Эту жизнь за все благодарю.
ID:
910015
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 04.04.2021 14:37:01
© дата внесення змiн: 13.04.2021 23:45:24
автор: Райка
Вкажіть причину вашої скарги
|
і слова.
