Дзвінок, здалось, розрізав тишу
Твій голос чую я здаля,
Йому зраділа як маля:
Слова бентежать і колишуть.
На жарти - сміхом відповім,
Сама жартую, як годиться,
А почуття в душі - криниця
Наче весняний перший грім.
Ту зустріч вже стирає час,
Побачимось мабуть не скоро,
В словах твоїх тону як в морі
Зв"язок як міст, що поміж нас.
Поклавши мовчки телефон
Дивлюсь на нього - ти далеко...
Та на душі чомусь так легко:
Життя неписаний закон.
Так і живем - летять роки
Їх вже чимало накувала,
Зозуля, щось напевно знала,
Про телефонні ці дзвінки.
Галина Грицина.
