На чисте тло весна кладе шовками візерунки.
Із нею заграє снігами вихор-скоморох.
Ти ж, дубе-нелиню, стоїш в торішніх обладунках,
Немов якийсь шляхетний лицар або ж премудрий волхв.
Бувалець древній, а не втратив анітрохи лоску.
Ще як блистить морозами натерта взимку мідь!
Нехай в холодну землю ви́крапне м’яку́шем-воском,
Та знов заграє в м’язах життєпрагна дужа міць.
Спитала би, з яких підземних течій п’єш наснагу,
Та знаю: навіть не кивнеш моїм словам услід.
А може, скажеш, що над нами маєш перевагу,
Бо тут, в діброві, весь твій мускулястий родовід.
Отут твої немолоді сини й дорослі внуки.
Зросли праправнуки чубаті —всі богатирі.
Старого діда слухають премудрої науки—
Їм байдуже, який людьми керує зараз вік.
Отут твої немолоді сини й дорослі внуки.
Зросли праправнуки чубаті —всі богатирі.
Старого діда слухають премудрої науки—
Їм байдуже, який людьми керує зараз вік.
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"дубе-нелиню"...Перший раз чую таке слово.Що воно означає?А вірш справді гарний.
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
НЕ́ЛИНЬ, я, чол. Дуб, з якого не опадає листя. Між молодої зелені Дуби зимові — нелині. Із міді, мабуть, листя їх, Що в хуртовину вистоїть! (Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 64); Дуб не хилить віти, Старого листя не кладе в траві, Суворим нелинем ще довго буде мріти (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 7.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 331.Дякую, що цікавитеся
Mikl47 відповів на коментар Mikl47, 30.03.2021 - 10:38
Дуже Вам дякую. Тепер буду знати.Вік живи -- вік вчися...
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як же мені сподобалась премудра наука цього діда і мускулястий родовід. Чудовий вірш! 
.
