Моя ти мово солов"їна,
Моя страждалице свята,
Чуже ізвідусюди лине,
А ти, сиріткою в житах,
Лиш сльози ллєш, та молиш Бога,
Щоби Господь святий послав,
Любов від Господа Святого,
На наш святий наземний Рай.
О,рідна мово українська,
Моя страждалице свята,
Тебе і Неньку-Україну,
Всі розпинають як Христа,
За те, що Господу молилась,
За те, що віру прийняла,
Тебе собаками травили,
Оті антихристи з Кремля.
Та час настане, й мова наша,
У небо соколом злетить,
Найкрасивіша і найкраща,
Весь світ вона заполонить.
Наша мова найкраща і це так дивовижно звучить у рядочках. Дякую, Андрію Васильовичу, за таку гарну поезію. З Днем поезії Вас. Успіхів Вам та наснаги. Звичайно в обране.
Поетично, гарно, на часі.
Що в нашій мові є таке, що її бояться і забароняють. Починаючи з царя московії Івана Грозного - Валуєвські укази. Забороняли говорити доже вдомах.
Я знаю, що в нашій мові божествена сила, грізна об'єднувача духовна міць слов'янського Роду. Вона не зламна і займе ведуче місце серед других народів світу. Слава Україні.