Підсніжник дзвенить кришталево.
Тоненький піднесений звук.
Ішла тут весна-королева,
Годуючи голубів з рук.
Замріялось небо глибинно.
Торкнувся вітрець до щоки.
На світі усе швидкоплинне,
Минають і зими, й роки.
І кожна весна, як надія,
Відродження, радість душі.
Хмаринка у небі біліє.
Ну як не згадати в вірші?
