Іван вчора на базарі купив собі дриль,
Так, як того вимагає наш сучасний стиль.
Не просити ж у сусіда на пару хвилин,
Щоб полочку причепити чи крюк для гардин.
З радості, як годиться, обмив цю новинку
І пішов, облюбувавши от сусіда стінку.
Зашуміла, загуділа ця адська машина,
Ой, держись тепер робота, собача вражина!.
Спершу причепив картину, що жінка просила,
Потім полку під книжки, що боком висіла.
Все зробив, що на стіні мало буть прибито
З радості перетворивши всю стінку на сито.
Дриль гарчала без зупину десь годин зо дві,
Що у жителів будинку нерв бив в голові.
Стала стіна у дірках, порушивши мир,
Бойовою полосою в межах двох квартир.
Сусід довго не терпів, гупнув у стіну
І про себе тому дрилю зголосив війну.
Без зайвої метушні, без зайвих образ,
Протидрильна оборона задіяла враз.
На Іванове дриль-соло чи дриле-сонати
Перфоратор хеві-метал почав видавати.
За стінкою гупотіли всі баси стокрилі,
Заглушивши за хвилину все сопрано дрилі.
Всюди гупало, тряслося без всяких роздвоєнь,
Бо у домі розпочалась гонка всіх озброєнь.
Іван бачив – програє по усіх фронтах,
Тож у наступ молотком в батарею – бах!
Дзвін по дому пролетів, немов «Томагавк»,
Що потужний перфоратор на хвилинку змовк.
Сусід бачив, що Іван, по – суті диктатор -
Перейшов враз у режим турбо-перфоратор.
Переставив в апарат велике зубило,
Щоб в ненависну стіну, мов «Торнадо» било.
«…Війна» йшла десь півгодини, до першої дірки,
Поки раптом у Івана не впали одвірки.
Тож він мовчки перейшов в перемирний штиль,
Бо в сусіда перфоратор, а у нього дриль.
З квартир люди вибігали. Що за новина?
Землетрус? Зірвався газ? Чи може війна?
Дід Семен всіх вгамував у цьому кошмарі:
«-Просто Іван дриль купив нині на базарі.»
