Давайте ми згадаємо Шевченка!
Слова могутні, віщі з "" Кобзаря",
Рядки його описуючі неньку,
Країну де заквітчана земля.
Давайте ми згадаємо як тяжко!
Жилось поету у сирітства літ.
Він став на ноги зі слабкої пташки,
Поклавши душу на широкий світ.
Давайте ми здадаєм патріота!
Який країну вірно шанував,
Долавши доленоснії широти,
Своє життя поезії віддав.
Страждав ,боровся за роки свободи,
Ніколи не здавався у пітьмі,
У чужині не забував Дніпрові води,
І Батьківщину відував у сні.
Давайте ми згадаємо про " Думи"!
Про рідний український заповіт,
Слова які на душу кладуть суми,
Й тим часом так міцнішає і слід.
Давайте ми згадаємо! І пам'ять,
Нехай тримає генія в серцях,
Таку любов ,якої научав нас,
Зігріє тай нас у майбутніх днях.
