Дорога ця під назвою - життя
Бог відміряє - довгу чи не дуже,
Шлях цей у Вічність, чи у забуття,
Залежить все від тебе, милий друже.
На цій дорозі - кожен за своє,
В ту лише мить - від дати і до дати,
Зло і добро - воно було і є,
Відомо там, нам - жити чи вмирати.
Тут кожен сам вирішує собі,
Як свій відрізок на землі сходити,
Робити каверзи, топити все в злобі,
Чи безкорисливо та щиро всіх любити.
Настане день і цей скінчиться путь.
І навіть ніч - не стане в перепоні,
Ти став минулим - цього не минуть,
Чи визнавав, чи ні земні закони,
Ти став нічим - надгробок і земля,
Лиш дві такі прості, звичайні дати,
Душа на все поглянула здаля,
Бо їй все рівно - жити чи вмирати.
Вона Душею лишиться завжди,
І вічно житиме як в тілі, так без тіла,
Які ти лишиш на землі сліди,
Такі їй Вічність двері відчинила.
Галина Грицина.
