Я твій цукор, я твоя сіль, тебе доведу я звідусіль.
Забув про спокій, забув про тишу, мій голос чути все голосніше.
Мені важливий, такий потрібний, мій натуральний та ексклюзивний
Немає в тебе колекції масок, все на виду, все покажеш одразу.
Здається часом, що я луснути можу, бо ти жартуєш зі мною негоже
Я все сприймаю, з тобою сміюся, ти не чекай, я на тебе не злюся.
Я просто хочу тобі нагадати, що можна щось ніжне для мене вчиняти
Я буду як лід, я розтану для тебе, та я не холодна, в мені те, що треба.
Буваєш ти грізний, буваєш сердитий, я все завжди помічаю
Ти мій вічний Грізлі, моє ведмежатко, тебе всеодно приручаю.
Тебе часом важко до себе схилити, ти ніби гора, неподвижний
Але я терпляча, я так можу хотіти, що ти зрозумієш, все чесно.
Можливо ти думаєш, що не потребуєш уваги від мене і решти
Ти спробуй прийняти усе і сказати, ти втіху відчуєш нарешті.
Я буду як сонце, я буду сіяти, але засліпити не хочу
Мені треба, щоб ти хотів відчувати мене всю, все без дискомфорту.
Давай ми з тобою не будем чекати як кажуть "із моря погоди"
Давай собі створимо лиш наше свято, салют відкладемо на потім.
Давай як касету, давай на повторі цілунки свої дарувати
А потім хай пишуть, що падали зорі, вони теж хотіли кохати.
Ми можем навчити. Ми можем сказати. Та наше кохання вже не відібрати...
ID:
904409
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 11.02.2021 14:57:24
© дата внесення змiн: 11.02.2021 14:57:24
автор: ІраБо
Вкажіть причину вашої скарги
|
