Ще коли діти навчалися у 5 -В класі був серед них дуже старанний учень Саша, його молодша сестричка навчалася у 2 класі. Якось на перерві я спустилася на перший поверх, де були розміщенні молодші класи і побачила Сашину маму, яка спілкувалася з донькою. Я, звісно ж, підійшла, привіталася, а коли дівчинка відійшла, мама поцікавилася, як справи у Саші, я відповіла що добре, бо ж навчався хлопчик відмінно, і тут же отримала зауваження від мами, за те, що не ставлю оцінки з поведінки, а на запитання мами, яка ж поведінка у її сина, зробила кілька зауважень щодо поведінки Саші, аж тут і Саша нагодився, і мама тут же при мені пригрозила сину, що сьогодні він не сидітиме, а стоятиме і буде дуже покараний. Я аж заніміла, і нічого не встигла мамі сказати, чи й заперечити, бо пролунав дзвінок на урок. Тому я швидко піднялася на другий поверх і поспішила у свій клас, бо саме там був мій урок. Зайшла розгнівана, і побачивши розпехтіле обличчя Саші, запитала дітей, кого б"ють батьки за їх провини, чи погане навчання та поведінку. Те що я почула від дітей, шокувало мене, бо за дитячими словами більшість батьків б"ють своїх дітей за будь-яку провину, і що найбільше попадає саме Саші, бо якось мама ще в молодшому класі, поговоривши з його учителькою, теж почула її зауваження щодо поведінки Саші, а ще й те, як мама Саші тут же прямо в класі, перед учнями і вчителькою, так сильно вдарила сина, що той не втримався на ногах і падаючи вдарився головою об парту і втратив свідомість. Можете уявити мій стан післі почутого. Я попросила дітей почекати мене після уроків, щоб ще про це поговорити. І діти погодилися. Отож далі я провела урок, а після уроків, ще цілу годину вислуховувала їхні образи на своїх батьків, а сусід Саші, Вітя розповів, як Сашина мати за якусь його провину заставила роздягнутися догола, вигнала з хати, і він досить таки довго перебував у такому положенні на своєму подвір"ї, доки не вмішалася мама Віті, та забрала хлопця до своєї хати і одягла у синову одежу. І аж як зовсім звечоріло, мама Саші, погукала сина додому...Можливо я саме тому й відмовилася виставляти щосуботи оцінку з поведінки своїм учням. А потім провела батьківські збори, на яких поставила вимоги батькам, щодо виховання своїх дітей без застосування фізичних покарань. І лише мама однієї з учениць лишилася при своїй думці, що фізичні покарання необхідні.
І ось знову я класний керівник тепер уже 8 - В класу, згодилася з пропозицією батьків щодо ремонту класного приміщення. Сама я цим не займалася, класний батьківський комітет, доручив комусь із батьків зібрати гроші, ще комусь знайти ремонтників, і як тільки закінчився навчальний рік, я можна сказати "умила руки", подумавши , що "баба з воза, кобилі легше". Та коли мені передали ключі від класної кімнати, і я разом з учнями відкрила двері, то і я, і вони були шоковані, побачивши такий нікчемний ремонт класної кімнати. То ж довелося все шкребти і шліхувати, та й ремонт заново виконувати. Та про це вже в мене віршована розповідь...
ГЕМБЕЛЬ НА ПЛЕЧІ МЕНІ ПОЧЕПИЛИ…
Гембель на плечі мені почепили...
Кинуть не можна, нести нема сили.
Як навести у цім класі порядки,
Ще не розв"язана мною загадка.
Що ж це за клас? І які в нім порядки?
Вчитись не хочуть, не роблять зарядки.
Бачили б ви, як в цім класі чергують:
Бруд, папірці, а вони й не сумують.
Жвачки жують і не чують нікого,
Клас заплювали й пішли всі додому.
Стіни обдерті, шибки, як у клуні,
Де ще таке, ви скажіть мені чули?
Годі чекати в цім класі культури,
Часто тікають вони з фізкультури.
Сьомі уроки для них не існують,
Моїх зауважень вони теж не чують.
Дехто приходить, неначе з Камчатки:
Куртки і светри, жакети й перчатки.
Ось такі хлопці у класі й дівчатка.
Дехто приходить до школи раненько,
Щоб в туалеті скурить сигаретку.
Інші спішать, як ділки й комерсанти,
Теж від таких не доб"єшся порядку.
Можна б стерпіти, якби не лінились,
Хоч на уроках сиділи й учились.
Можна почути тут пошлості й жарти,
А на перервах ще й грають у карти.
Я в них не "класна", а швидше вже нянька,
Хто ще, скажіть, їх отак буде панькать.
І до батьків вже не раз я ходила,
Мабуть й дирекції вже набридла.
Щоб атестати вони получили,
Все ж домоглась, щоб до школи ходили.
Всі вже сидять і на кожнім уроці,
На колектив стають трохи хоч схожі.
Та появились в них інші турботи,
Вже до вина появилась охота.
Як довести, що вони ж іще діти,
І їх завдання - уроки учити.
Я вже й у Бога прошу допомоги,
Щоб мені з ними не витягнуть ноги.
Треба й ремонт ще у класі зробити,
Ну, а вже потім від них відпочити.
Вже для ремонту і фарбу купили,
Нею і кеди чиїсь приліпили.
Тут не жаліють же батьківських грошей,
Ще й не таке вони витворить можуть.
Так і не можу поставить я крапку,
Бо й у дев"ятім ще буде зарядка.
Впевнена я, що наводить порядки,
Все починати прийдеться спочатку.
Помилку й я із батьками зробила,
Що найняли для ремонту румуна.
Він усі стіни і вікна заляпав,
Плачу і я, і мій клас "В"- вже дев"ятий.
Вже на мій клас погляда уся школа,
Вийде в нас клас, чи сарай, чи комора.
Лають: директор, завгосп і хто хоче,
Хто співчуває, а хто і регоче.
Дружно шкребли двері, вікна і стіни,
Вже і вапна всі і фарби "наїлись".
Руки болять і печуть у нас очі,
А на ремонт ще потрібні і гроші.
Правда, румуна того учні відшукали,
Лаяли дуже і гроші забрали.
Тільки тепер у нас стіни рожеві,
Як же зробити усе так як треба?
Може таке ще у вас не траплялось,
Та на ремонтника я ж не навчалась.
Вчилась дітей, як учить і любити,
Що ж тепер далі не знаю робити?
Як побілить, чи поклеїти стіни?
Це вже і учням, й мені набридло.
Треба зробить стіни гарні і рівні,
Жовті, блакитні, або просто білі...
Та мій 9 "В" вже клас не здається,
Білить, фарбує, жартує, сміється.
Так помаленьку ремонт ми зробили,
І ця робота все й клас мій здружила.
І я надіюсь, що буде порядок,
Це й в 10-ий це буде завдаток.
І появилась в мене віра й надія,
Що мої учні хороші і милі.
Буде все добре тепер в нашій школі,
Бо мої учні, повірте, чудові!..
2002 р.
P/S: Про навчання, вино і стан справ в 10 і 11 класах, і випуск зі
школи, буде далі.
ID:
904077
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.02.2021 16:22:18
© дата внесення змiн: 09.02.2021 15:33:06
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
Гарна розповідь Ваша пані Валю! 
Зворушливо,душевно. 
Трохи з болем і журбою...Напевно сумуєте за школою, учнями...Так, Ваші діти це те покоління,якому нині вже й за сорок...То,ще як кажуть чомусь навчені були...А нині молодь вже не та....Що сказати...Хочуть ,щоб батьки за них все могли порішати...
