Перон завмер. Здивована тварина.
У світ жорстокий кинута напризволяще.
Надійна, справжня і до щему — вірна,
Вона б не зрадила. Ніколи і нізащо.
Колись любили щиро, до нестями.
Та верх людським взяли інстинкти вовчі.
Поміж людей з холодними серцями,
Тепер у натовпі шукає рідні очі.
Страх. Холод. Відчай. Біль. Страждання. Втома.
Безвихідь, втиснута у почуття розлуки.
Згасає вогник — не чекають вдома.
Біль. Відчай. Холод. Страх і... теплі руки.
Вологим носом — у чиїсь долоні.
Вони чужі. Та здатні серце гріти.
Лиш декілька хвилин їм — на пероні.
А там — повірити. І знову полюбити
Твір - чудовий, тема особисто мені дуже близька, виконання - на висоті. Можна, я свою скромну думку висловлю щодо одного нюансу? Ок) Я без дозволів
Особисто я слово "зраджена" в першому рядку прибрав би. Поясню, чому. Ота "констатація зради" з перших же слів твору, дещо позбавляє його "пущего эффекту", наступний текст вже не так "висотує душу", не так болісно на кулак її намотує, не так наскрізь пронизує.
Якби це було моє, то звучало б якось так: "Перон завмер. Здивована тварина..."
Розумієш, про що я?
P.S. Оте моє "Перон завмер. Здивована тварина..." нагадало чогось Шевченкове "Ликує Рим. Перед кумира •Везуть возами ладан, миро"
Шаблони))) Шаблони щільно засіли в моїй голові)))
Так, розумію про що ти. А можна я заберу?) Вже. Без дозволів?) мені так більше подобається. «Здивована тварина». Да. Але, якщо я придумаю щось подібне своє, я тобі твоє віддам) чесно)
Ця тема теж мені дуже близька. Колись цей вірш залишала коментарем під твором одного з авторів (написаний він був задовго до його твору, згадався в тему) Автор мене шокував відповіддю. я, навіть, не побачила сенсу в дискусії) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838683
Та можеш мені не віддавати), навіть, якщо своє придумаєш)))
Щодо твого посилання... М-дяааа... Гуманний організований відстріл. Спочатку - собак і котів, потім - безхатьків (вони ж - теж антисанітарія),потім - хворих (аби генофонд нації не забруднювали), потім - комуністів (в процесі декомунізації), потім - прихожан Московського патріархату (у нас же своя церква тепер є). Десь такі прояви гуманізму вже були, нє?)
тонко, майстерно і повно передала відчуття зради, самотності і надії.
BeZodnia відповів на коментар Ulcus, 08.02.2021 - 12:14
Дитиною всіх бездомних котів і собак додому зносила) батьки ніколи не сварили. Віддавали комусь чи залишали у себе. Кошенята сліпенькі в канаві... не вижили. «Человек — это звучит гордо»... Віршу три роки. Тобі з розміром все добре?
Ulcus відповів на коментар BeZodnia, 08.02.2021 - 12:25
не помітила нічого підозрілого. твір чудовий!)
BeZodnia відповів на коментар Ulcus, 08.02.2021 - 12:32