Твоя душа шрамована від ран,
А моє тіло від татуювання.
Давай піднімемось у храм,
Те місце, де відпочивають ненормальні.
Такі як ми, вкусивши враз нектар,
Що протікає у двох між серцями.
Грудна клітина, пальці схрещуєш в ім’я Отця,
І сина нашого, що родиться у світлі.
Якби могла тебе я не хотіти,
То, певно, не схотіла б полюбити.
Люби мене, я знаю, любиш.
І я тебе завжди буду любити…
21.09.2016
