патріотизм - не в вишиванці,
не в рамці "двадцять п'ять відсотків",
не в українській колиханці
і не в "горілці" замість "водки"
патріотизм - не в бризках слини,
не в поливанні опонента,
не в тім, що вже нема людини -
лише "істоти" та "агенти"
що неугодна журналістка -
"продажна с...ка" та "підстилка",
що апокаліптична звістка -
бо хтось назвав виделку "вилка"
патріотизм - не сміх злорадний,
коли розбивсь літак "Росфлоту"...
патріотизм - занадто складно
для "вишиватних" патріотів
Давно не ношу вишиванку, носив її, коли з того сміялись, коли тицяли пальцями, тоді це був протест. Зараз носіння вишиванки - це тренд і я не хочу.
Ніколи не творив собі кумирів і не "обрамляв" свої аватарки рамками на кшталт "25%"
Не тішився смерті колишньої депутатки Ірини Бережної, бо вона, бач, "ригівська підстилка і так їй і треба". Вона, насамперед, молода жінка, чиясь донька.
Мені вкрай неприємний колишній депутат Олег Царьов, але, коли його били, то відчув огиду і відразу, бо били його натовпом.
Дотримуюсь принципу, що мову на хліб таки не намажеш і наразі це не найкритичніша проблема в Україні. Мовні квоти на радіо та тб - дурниця. Як сказав Олег Скрипка:"Якщо пісня - гі...но, то неважливо, якою мовою вона звучить, треба створювати якісний контент, а не впроваджувати квоти"
І т.д., і т.д.
Як добре, що й досі десь лунають слова розуму. А про якість так взагалі в саме яблучко.
Їдеш, буває, містами України, і 85% картини за вікном - роздовбані ще радянські будівлі, монументи, сквери, вулиці. І подекуди в очі попадає суто "патріотичний" український внесок - старий кривий ларьок розмальований під кольори прапору та білборди з сумнівними харями, пафосні заклики та нагадування про те, чим повинні пишатися. Так так, я пам'ятаю, що всі ці роки скрізь іноземні агенти заважали будувати, видавати нову якісну літературу, кіно, розробляти методики виховання учнів з метою викликати справжній інтерес до мови та культури, словом - створювати умови, за яких і погляд в іншу сторону не обернеться! Ніхто не збирається до цього питання підходити якісно. Лише вимоги, травля, цькування, образи, штампи, крики і пусті слова. Таке соромно патріотизмом назвати, це лише щоб знов сварити всіх з усіма. Розділяй і володарюй. А дебіли хавають.
От-от, про пусті слова - в саму точку) Стоять в подертих штанях і прапорами махають. Люди місію на марс готують, швидкісні поїзди будують, глобальну мережу супутникового інтернету будують, мікро, нано... А вони все на перехрестях з прапорами. Кричать, слиною бризкають, Шевченка пророком називають. А що ж він такого напророкував??? Та ніц! Просто за 200 років віз і понині там.
О, у нас думки співпали. Я колись точно цими ж словами написала : Китайці мають робота Софі,
Вже Ілан Маск до космосу на старті.
А в нас – все шаровари і брилі…
Навіщо нам колонія на Марсі?
Про патріотизм.
Батько, "коренной русский", у часи "великого переселення совєтских народів" майже випадково опинився у Львові, де й зостався на решту років життя. І ось тут, серед доволі ворожого оточення патріотів, бувши апріорі "маскальом" для них, він продовжував розмовляти російською на вулиці, на роботі, вдома. Ми ж спілкувались з ним виключно українською. У цьому вбачаю патріотизм батька. До своєї тещі і тестя (моїх дідуся й бабці) звертався "мамцю" і "тату". У тому й інших прикладах бачу шану до держави, у якій жив. Не маю зневаги до російської, бо ніхто мені її не нав'язував.
Коли є живі приклади, що людей змушували розмовляти російською, то очевидно буде і агресія, і дещо схожі методи "українізації", що й свого часу "русифікації".
Ні, Ви що??? Як ви так можете??? Патріотизм може бути тільки в українців! Виключно лише в українців!!! Все інше - пшик, порожній звук, "мир" і "скрепы". Бо ж це тільки наші - розвідники, а їхні - шпигуни!
До слова, Плотницький, один з колишніх ватажків т.зв. ЛНР - українець з діда-прадіда. Це ж не завадило...
в Україні може бути виключно український патріотизм
як у Польщі польський чи в Чехії чеський або в Болгарії болгарський
тому в Україні жодного іншого патріотизму крім українського не може бути за визначенням
бо патріотизм це любов до батьківщини
у предствників українського народу етнічних українців
93% та решти понад 130 етнічних меншин включно з російською не може бути іншої любові в контексті патріотизму крім любові до України
Ну, почнемо з того, що я не люблю, коли мені "тикають" незнайомці, по-друге - хіба десь ішлося про якийсь інший патріотизм, крім українського? По-третє - якщо, до прикладу, поляк почне співати «Jeszcze Polska nie zginęła!» чи росіянин "Союз нерушимый", то в чому загроза мені?
А в нас була розмова? Окрім стандартного набору гасел та хамського "тикання" я від вас нічого не почув. Я вам не кум, не брат, не сват і не товариш дитячих ігор, тож "тикайте" деінде
Я тільки щиро радію з того Припускаю, що ви вже записали мене у вороги і свої, і України, і всього світу Але чогось думаю, що, якби мали автомата, то не вистрелили б в мене, хіба-що вас таких зібралося б чоловік 10-15))) В натовпі воно спідручніше
Приємно, що не полінувалися погуглити мій нік
А патріотизм, Володимире, починається з елементарної ввічливості Ви ж не хамську Україну будувати збираєтесь, ні? То невже це понад вашу силу не вживати слів на кшталт "верзеш" і звертатися на "ви"?
Ага, скажіть це шведській частині населення в Фінляндії, хоча шведськомовних людей там 6%, і все одно шведська там є другою офіційною) і це незважаючи на те, що Фінка була під шведами з початку 12ст і до початку 19го. Це говорить про те, що якщо країна, народ, культура, влада - самодостатні, то не буде з нього поганого танцюриста, якому дещо завжди заважає)))
P.S. зараз "блискучі на розум" можуть сприйняти мій приклад із Фінляндією як заклик до запровадження в Україні другої офіційної мови
яка русифікація?? ніякої русифікації зараз нема! є частина населення, яка внаслідок історії російськомовна,ось і все, проте з них БУЛО і Є багато тих, що для своєї країни зробили БІЛЬШЕ за тих голодранців новоспечених, за якими, окрім лозунгів, погроз та закликів, й нема нічого! не треба на людей тиснути таким чином, не треба порушувати базові права людини. чи не зрозуміло, що цим тільки гірше робиться. в країні просто безліч критичних проблем, які вирішувати треба, а в культурному плані робити гідний контент українською. І молодь тоді попре, і старші підтягнуться. Тиснути ніяк не можна, бо буде гірше.
русифікація провадилася з 1654 по 1991 рік
Росією в царські та радянські часи
нею було винищено десятки мільйонів
українців війнами висилкою голодоморами
гулагами переселеннями...
в Україні 93 відсотків етнічних українців
навернення частини з них до української мови
не має альтернативи
питання української мови повинно вирішуватися синхронно з іншими важливими питаннями
боротьба проти олігархів подолання корупції створення умов для середнього класу ліквідація бідності захист довкілля...
кожен громадянин України знає українську мову
але якась частина ненавидить та цурається рідної української мови
українську мову не треба на щось намащувати
її потрібно вживати всім завжди всюди в Україні
язик мова одвічного ворога України
вона ворожий засіб російськорадянськості
Аж, прям, скрізь-скрізь? І в ліжку з жінкою треба кричати - Слава Україні!!!?)))
Язик, шановний - це орган живих істот, розміщений у ротовій порожнині. Допомагає пережовувати їжу, а також створювати гортанні звуки. Остання функція особливо яскраво виражена у людей, які мають розвинену мовну систему.
А російська мова - це мова росіян і нічого ворожого я в тій мові не бачу, як і в польській, німецькій, кримськотатарській, кипчацькій, монгольській... Які в нас там ще є одвічні вороги?
ок. не силувати. а як же силувано-російська? чи така вже вона славна, що своя стала «псячою»? як на мене, самого лиш чекання, що раптом «залюблять» українську - мало. повинна бути чітка і послідовна політика в цьому напрямку. прибалти ж якось впорались із цією проблемою, чи там так само все гостро і неоднозначно? а в нас все ж надто багато загравань: а, може, так, а, може, так? державна мова - одна. хочеш бути громадянином цієї країни - вчи. а в ліжку з дружиною - хоч на елбенямській.
А російська була силуваною? Хіба в ТІЙ державі в ній не було необхідності? І ти справді вважаєш, що зараз в нас українська на рівні "псячої"?
Прибалти та інші пострадянські країни, крім Білорусі як на мене, трохи невдалий приклад. Адже там був розподіл на носіїв зовсім різних, неблизьких мов. Крім того, по тій же мовній межі в країнах Балтії був розподіл і за політичними та світоглядними цінностями. Складніше й неоднозначніше якраз в нас: україномовні з народження цілком можуть сповідувати цінності "русского мира", а російськомовні віддавати перевагу ідеалам "Свободи" чи ще радикальніших націоналістичних течій.
Те, що українська - єдина державна визначили ще 32 роки тому. і мовна ситуація з того часу сильно змінилась в кращу сторону. Щодо програми ти цілком права, але, як на мене, то найголовнішою складовою має бути якість, якість і ще раз якість продукту. Чому я із задоволенням дивлюсь "Ивановы-Ивановы", але не можу себе змусити дивитися "Сидоренки-Сидоренки"? Якість! Чому я надаю перевагу БГ перед Солохою? Якість!
Водночас, "Скажене весілля" чи "Дзідзьо контрабас" мені зайшло, бо якісне. А от "Захар Беркут" - "жалкая пародия" і на Франка і на фільм 1971 року. "Викрадена принцеса" - бомбезний мультик.
До речі, прибалти не позбавляли громадянства незнавців мови, а обмежували в праві обирати і бути обраним.
P.S. Елбенямської не знаю. Навчиш мене.