Життя дається тільки раз,
Про це ми добре усі знаєм.
Ми просим Бога, щоб нас спас,
Коли біда когось спіткає.
Тоді листаємо листки,
Коли і щось кому зробили.
На когось десь сплели плітки,
Когось чомусь не зрозуміли,
Чи відказали в допомозі,
Коли страждала так душа..
Та ми ж все ж кинули в дорозі,
Бо та душа була чужа.
Когось пробачить не зуміли,
І злість тримали довгий час..
Чому ж тоді ми збайдужіли,
Коли надіялись на нас?
Іще чимало помилок
В житті ми можем відшукати...
Та тут закінчився листок...
Хоч є чимало що сказати..
Гарно,дорога Надійко! Ніколи не пізно виправити свої помилки і подати руку допомоги, хто потрапив у біду... Натнення Вам і море приємних вражень та почуттів!
Прекрасна, зворушлива лірика, яка нікого не залишає байдужим!
Як це важливо в житті вчасно зробити добро, поки не відійшов потяг.
Є ще такий цікавий, мудрий вислів- Руки подающие милостыню, святее молящихся уст.