Зима за вікном, сніг сліди замітає,
Та гірше, коли у душі,
Сонце не припікає, не зігріває,
А холод за норму межі.
Зима за вікном,ти долоню до нього,
Та крига ця не відтає,
Упавши в полон, вже не відає того,
Що добре в погано стає.
Зима за вікном, ой гуляє вітрами,
Та гірша зима у очах,
Що долею, снами, керує над нами,
Віщує хорошому крах.
Зима за вікном,мокрі двері від снігу,
Та й мокрі у рідних серця,
Кохані для них не розтоплюють кригу,
Що тіло поглинула вся.
Зима за вікном, тут востаннє ночує,
Вже завтра за нею весна,
І тільки до тих зим,що душу не чують,
Ніколи не зайде вона.
