Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шевчук Ігор Степанович: Слово Ігоря - ВІРШ


Шевчук Ігор Степанович: Слово Ігоря - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 2

Пошук


Перевірка розміру




Слово Ігоря

Дев’ята поема Засмітять — і на мить перестає Божественною буть душа поета-І.Ш. Пісня перша 1 Говорю я: єсть Бог; єсть геній мій І воля вищої гармонії в самій Природі. Зореносців їсть земля, І відреклись: «Не маєм генія». Являю я: безсмертний геній — от. Смітять нечисті — і сміття несуть в народ. Уявлень єсть олжа у середини, — Все лжа. Не лжа єсть генії Й народ. Сміття між ними. 2 Чи вам потрібно змінювать народ? Змініть себе до генія висот. Де геній починає серцем лунким, Все єсть торкання — все єсть поцілунки. І сполох волі в ніч і в день. Благословен Хто вам приніс повітря висоти, Що розбудило вас любить і йти. І пом’якшило ниву серця вам. Так йде народ, валить, він чує — там, Там геній. 3 Пройдіте клімати, і біля неба древа відчуйте легкість, як усунення біди і заблукання. І готові ревно вже попрощатись назавжди, Так швидко вас потягне світле й вище. Коли загоритеся огневищем — не бійтеся: все, що було, єсть сон. Ви Божества торкнетесь в унісон із прохолодою. Чи буде світ щасливим? Вологу тягнуть хмари, як на сон, і світлий дух шукає світлі ниви. Зметнеться дух — прощай! Не впізнають чужого: Хоч тіло те ж, Та все нове у нього. Хто землю раз побачив оком орлим, той зміниться: очистить орле горло і засумує. Все за тим, чого нема, чи мало є. Природо, ти сама сумуєш так. О вічна чистота! О радосте єдина для земного! О вічна чистота гармоній того, чого і не торкнутись людям так! О вічная любов і чистота! О спраго сліз! Любов і чистота! 4 Я так сказав, що мул тримає лоно. І Бога гідний той, що вирвався з полону, І подвигу торкатися почав, І йшов на смерть — і не загинув. А вхолонув, Де яснобачення взялось в його очах. То Дух ввійшов — і він побачив все життя, І він сміявсь, як забуття! Щасливий той, кого сам Бог відкриє: Над ним останнії породи порозмиє І вигляне, як сонце духу, вмить — І тим розтне. Зігріє, чи спалить. 5 Немає зла в людях, а — поневолення. Була пора обіймів у високого й низького. Була і є природа, і ні злого, ні доброго, — вона природа , — в ній нема. Таїни є в її природній силі. Всіх має дух: то нижчий дух — тюрма то вищий довго не під силу. Терзання духу на все вищій хвилі — до вічності. Хто вистраждав любов, йшов не ламаючи — квітуючи життя, — ясний! як сила Божого буття, — той вийшов в інший світ, світ заграничних знань. Куди підуть брати і сестри, та всі для різних починань. Говорить хто: нема богів: не засудіть, він ще не дотягнувся. Говорить хто: душі нема: не засудіть, можливо, ще не має. Говорить хто: нема любові: не засудіть, не затопчіте серця сад, схиліте генія — нема шляху назад від генія. Ні словом, ні тими пухирями, що думки, ні тілом, що не бачать, ні що плоть, не доторкайтеся; хай буде чисто Бог і геній мій; де суміш, там і пекло; я вам ще хлопчиком сказав — і заховався. Торкніться генія в сердечній чистоті. Той світ одна Любов. Мій дух в любов носив людей, і повертав, немов дітей, і відпускав як риб у мул, де будуть рухатись вони многії літа з плачем від пам’яті душі — й терзати інших, як вони, у сні, що не готові до життя богів. В Розруху йдете. Дух мій — хліб для вас, і порятуйтесь, й ви — хліб для ниви, що є Любов. Та єсть і дух — що не підходьте і в серцях, заради душ. — Це те, що рухатиме руки, й ноги, й крила і світ розтне. Коли я бог. Пісня друга 1 Я бачу; Погляд цей не полиша Покручені життєвістію віти Із жалістю і ніжністю до світу: Так в листопад очиститься душа — І дух крізь ребра випнуті засвітить. 2 Так мудреці ввіходили в мій сад. 3 Не плачте, не карайтеся з імли, Ви геніям і не допомогли б. Не та вже ласка і не той вже догляд, Де бачить їх верховний погляд. Ви щастя доторкалися немало, Коли не швидко геніїв вбивали — І завмирали. Я наслав їх радо, Щоб говорили про духовну правду. 4 Від місць кінчини труби духу в небо Холодні й постоять. Се ті — сурмлять. Се ті вам засурмлять: Се ті стоять під силою краси. Співає й степ. — Приймеш кого єси. 5 В пророків легкі душі. — Правда вся із легкою душею. Нижче сяй — то й тяжче на душі. В низький політ Хто геніїв зашморгує моїх — Той і тому не хоче знати їх. Ви діти всі у них — у кому Дух. А свіжі діти мають Бога слух, — І знатимуть, що можна стати з Богом; Кажу: ви їм не зробите нічого. Бог так зробив й я так зробив. Пісня третя 1 Глупота — чий випар в повітрі? Підспідність природи Безстидна, і в дурощах кривди і правди нема. Воістину: дух мій легкий проникає в породи: це сталось. Для радощів — сонце й зима. Возрадуйтесь, гори, у Всесвіт кидаючи жилки Нутра. Возрадуйтесь, доли, в безсмерті. Возрадуйся, ранку. Ніщо не родилось ні пізно й ні рано; Прихована радість — як мудрість, щоб чути і жити. Лиш дух мій вника, що й маленьку частинку не ранить. Божить. О не беріть все ламати, ви грубі. Я сам направляю потік мій у труби — У вічність. Ніщо не спізниться, не пізно й не рано. Возрадуйтесь, ріки, Живі й неживі мої води. Воістину: світло швидке проникає пороги: і води людей; і коли принесете ще Бога На гребені хвиль, о мої океани й небеснії зводи, Хай луска повітря. Возрадуйтесь, пружнії гади, З води, з-під землі, і з вогню, і з повітря, — де всі ви. Один — вам в усьому посібник, де зрушую надра; Ввергаючи в піну і гніт океанських засівів. Тож зсуви заждуть до удару свободи Знавця: Чистим генієм я не нарадувався. В нерозумних земель, що стрибають, — стрибковий хід у негоди. Чистий геній — як сонце на яснії води; Сокіл в небо; з душею душа на свободу. Ось земля! Запах генія пальців залишиш нестертим — Стане й прагне любити все, як перед смертю; так і кличуть порога. Поезія — мова богів. Небесна со-вість. О мій клич, дух безсмертного бога; Щоб молились на шиях в найближчих стихів; О! сліпим, неготовим — стихія стихій. Радійте, що ніяк мені, ви хвилі, назвались — народи. Воістину: світло швидке проникає пороги: І води людей; і коли принесете ще Бога на гребені хвиль, о мої океани й небеснії зводи; Всесвіт з мене росте. Променистий з первісної точки, Розходячись — плавить і ниті, і зв’язки, і межі людей, Звірів, хмар і дерев, птиць — і тіні легкі боготочних Зірнять: вічність гряде; Світ із мене легкий. Найчистішу красу надпиває Чистий дух; крайній вибух і вдар в Божестві; І летить, швидкі блискавки з себе скидає Неназванний і радісний у торжестві. Пийте з сліду і смійтесь над всим; Вдарять блискавки: буде — як я народив: інший світ. 2 А що люди? І не чують (а хто там творив?), І не бачать: є обличчя — не зрощено рук, Або ніг; А є ноги — немає душі; Є душа, а немає чуття. І проходиш, на щоки стрибає життя. І пов’язані в сон. 3 Сію генії я. Сяяв дощ золотий із очей носія. Синім жартом обхід над землею почав Білий стрижень смерча. Хто дрижить, Коли так і не йме, куди сходить мій дух, Кого в темінь безодень кладу. Розмиваючи ниті, розмивами йдучи, знайдуть: Нить ясну. Златі генії, діти веселі в чаду! Сію генії я. Сяє світло швидке голови носія. Простелись, моє поле, пробігаючи, в камінь і в обрій вдаряючи чийсь, Плодовитими райдугами беручись, Розливаючись в зарослях стебел й верхів кунтушів. Б’є зелений вогонь з-під рожевих туманів душі. П’ють зеленую кров, хто несвітло напитись спішить; Так спорідненість ниже. Намистинками на ниття, Що вас тягне із варива, із шкаралупів буття — Що кипить? Яка нить? який шлях? Зорі юності вколюють; Безмір черпали ви срібним ковшиком серця. Возрадуйтесь, ріки, Живі й неживі мої води. Воістину: світло швидке проникає пороги: І води людей; і коли принесете ще Бога На гребені хвиль, о мої океани й небеснії зводи; Світ із мене росте. 1985. Київ ( з першою книги «Деміург», 1992 )

ID: 902124
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Релігійна лірика й духовні вірші
дата надходження: 22.01.2021 17:03:07
© дата внесення змiн: 22.01.2021 17:03:07
автор: Шевчук Ігор Степанович

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (70)
В тому числі авторами сайту (3) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Поет, який каже правду художньо,- біжить до рук Ісуса Христа. Христос - Сонце Правди.
Таїш істину - закопуєш даний тобі талант
в землю!..
 
“…Реально не важко бачити, що воно (рішення ОАСК щодо правопису) лежить у річищі масштабного антиукраїнського реваншу, який здійснюється останнім часом, зокрема й через інструменти корумпованої й контрольованої проросійськими силами судової системи”, – сказано в заяві АН ВШУ.
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Парубок
oreol: - козачок, красень юний
Синонім до слова:  Зажадати(кохання)
oreol: - Хотіти до нестями
Синонім до слова:  Море
oreol: - водяна стихія
Синонім до слова:  Море
oreol: - уже не річка, ще не океан
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - голова робота
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - вхід в матрицю
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - цікава іграшка,ця-ця
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - без ніг, без рук, а швидкий
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - клон хворого
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - невдала копія людини
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - електронний мозок
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - абак
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - Програматор
Знайти несловникові синоніми до слова:  Морський
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Довірливий
Рувану Талі: - Мирликий, безвідний, віроснимий
Синонім до слова:  Довірливий
Естет зі стажем: - необпечений життям
Синонім до слова:  Довірливий
Естет зі стажем: - Інфантільний
Синонім до слова:  Парубок
dashavsky: - Батяр. :D
Синонім до слова:  Мама
Світозорянська: - благодатниця, світодайниця
Синонім до слова:  Море
Світозорянська: - Нептунарій, безкраявода, водомир
Синонім до слова:  Гілка дерева
Світозорянська: - відросток стовбура периферійний пагін
Синонім до слова:  Комп'ютер
Світозорянська: - кіберкапище
Синонім до слова:  Зажадати(кохання)
Світозорянська: - закупідонити
Знайти несловникові синоніми до слова:  Зажадати(кохання)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Алкоголь
Світозорянська: - первак, бімбер, вино, хміль, спирт
Синонім до слова:  Парубок
Світозорянська: - юнак, молодик, парубчина
Синонім до слова:  Парубок
Лепесток: - Хлопець, легень,молодець, пацан,
Синонім до слова:  Парубок
Світлана Сопронюк: - Легінь
Синонім до слова:  Мама
Олен вчитель: - Неня
Синонім до слова:  Мама
Genyk: - Татинка
Синонім до слова:  Море
Genyk: - Океанородич
Синонім до слова:  Комп'ютер
Genyk: - Всезнайко
Синонім до слова:  Комп'ютер
Сніг_на_голову: - ПеКасик, ЕОМчик)
Синонім до слова:  Комп'ютер
Redivivus et ultor: - Кібермозок
Синонім до слова:  Комп'ютер
Сніг_на_голову: - скринька алгоритмів
Синонім до слова:  Комп'ютер
Redivivus et ultor: - мислемашина́
Синонім до слова:  Море
Сніг_на_голову: - Проокеання суперечливо, але...))
Синонім до слова:  Мама
Світлана Сопронюк: - Ненька
Синонім до слова:  Мама
Enol: - Живородниця
Синонім до слова:  Мама
Сніг_на_голову: - менеродиця, життєдайниця
Синонім до слова:  Мама
Серафима Пант: - Всеосяжниця, горішниця, пестунка
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мама
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Море
Сніг_на_голову: - Солеводдя
Синонім до слова:  Старатися
Пантелій Любченко: - Кректати (від напруги)
Синонім до слова:  Комп'ютер
Світлана Сопронюк: - Пожирач уваги, вікно у світ, щастя юзера.
Нові твори