Моя зірка вже в небі горить...
(Присвячується герою-земляку Руслану Голембйовському , який у 33 роки героічно загинув на Сході біля Станиці Луганськоі. Сьогодні , 23 січня 2021,йому б виповнилося 40 років. Вічна пам'ять і
слава герою! Згадаймо його у своіх молитвах.)
Моя зірка вже в небі горить,
Світить ясно на землю святую.
Рана кровава вже мене не болить...
Грому градів я більше не чую.
І не бачу смертей побратимів-солдат,
Й мирних жителів болю й тривоги.
Рясних сліз із дитячих сумних оченят...
Бо скінчились життєві дороги.
Споглядаю з небес я на рідне село,
На хатину , де мати плекала...
Тут добре було... З нами щастя жило...
Та війна його в мене забрала.
Як дзвони задзвонять у нашім селі,
Й вся громада збереться на свято
Янгол небесний усміхнеться мені,
І дозволить до вас завітати.
Пригорнути рідненьку матусю свою
І сказати: "Не плач, моя нене...
Мою душу Господь забрав до раю,
Бо молилась ти щиро за мене."
Я тата свого за плече пригорну,
Біль відчую в його добрім серці.
Він зчорнів й посивів через кляту війну,
Що гуляє в кривавому герці.
Он сестричка моя... Чого очі сумні?
Не тужи, моя пташко рідненька.
Усміхнися мені до небес в
тишині,
Як колись , як ще була маленька.
Хай згадаю той час,що так скоро погас...
В небі зірка моя засвітилась,
Бо забрала війна мене,рідні, від вас,
Біль і рани в серцях залишила.
-Не сумуйте , не плачте... Моліться за нас.
Ми вам світим з небес зірочками.
Щоби Волі прийшов довгожданний той час
Наші душі до Бога злітали.
