Сріблинки мріли – сніг, небесний сон,
Сіреньку днину білим фарбували:
У високості янголи з вікон
Пухову ковдру сніжну вибивали…
Ще світла промінь в цей січневий день,
Й морозяного чистого напою,
І холодом карбованих знамень,
І тиші, і ясного супокою…
Вже замерзають спогади й слова
В початку таємниці загадковій…
Веде свій відлік владарка - зима
В усій красі, жорстокій і чудовій…
Дякую Вам , п. Катрусю! 
Гарно! 
