Милують очі неземні доріжки,
Енергетично зваблюють серця,
На ніжнім покривалі біля річки
Ідеями наповнена зима.
Крокуючи так ніжно і сміливо,
Розписуючи стразами листки,
А поряд під березою скрутилась
Сумна верба, ховаючи гілки.
У сніжних заметілях біля річки,
Налаштувавшись вже на позитив,
Ялина заплела вербиці стрічки,
Корону одягнувши з милих див.
А за рікою вдалечі безмежній
Зима приготувала талісман,
Краплинки, ніби бісеру бентежно
Усміхнено накидала в туман.
Милуючись дивами, що створила,
Аналогічно в чари додає,
Любов'ю чарівною покорила,
Юрливо з надвечір'ям заграє.
Вельможа снігова в ошатнім стані,
А поряд білосніжність неземна,
Літаючи з сніжинками у парі
Арену спорудила вже зима.
Браво, Наталочко! Зачарували своєю поезією!
Але в нас лише притрусила сніжком...
Ледь -ледь розпушувала хмари ціпком...
Немов ті мухи пролітали кристальні сніжинки...
Хоч трішки й прикрасили нам стежинки.
Нехай би й до нас зима - панянка завітала...
Та з Новим роком усіх нас привітала.
Щастя миру і любові Вам!
Дуже гарно, сонечко-Наталі у Вас і снігової красуні! Зима за вчорашній день "Арену спорудила" таку, що за півтора місяця не бачили
Щастя Вам у новому році
Безмежно дякую, Вірочко, за розкішний коментар і стовідсотково погоджуюсь з Вами, що сніжна арена наяву, тож будемо насолоджуватися зимовою красою. Щастя та насолоди у новому році та завжди рада з Вами зустрітись.