Ніч зачепилась за бахрому неба,
звісивши гриви з зірок.
Плями зі світла на сукенці чорничній,
в кутиках дні
завернулись в клубок.
Все відчуваєш, дотик статичний,
що розвернувся
підшкірно і цілісно,
Щось в тобі нове пробудив
і з’єднав тебе з сном
нероздільно.
Втрати покраяв, коли повіки бачили сни
і не були сплутані,
Поза свідомістю холод розгладив,
все перейняв собі
і теплом вкутав.
Кожну частинку тебе розкрив,
всі таємниці зберіг для простору,
Бог завжди був при тобі
і розставив своїх апостолів.
Перший - в вітальні з мечем боронить,
коли темрява доповзає до очей,
Другий - коли ти сниш,
розганяє вітер щоб не торкнувся плечей,
Третій - наповнює діагональ схожістю
і систематично констатує факти,
І пробує все, що не так,
на твоїй кардіограмі витерти.
І розганяє нічних метеликів
дякую 
