Давно колись жив цар в місцях прекрасних -
Цвіли там лотоси і берег грав вогнем.
Він довго жив. Та смерть, завжди невчасна,
Прийшла до нього не з косою, а з мечем.
-Чого явилась ти до мене, вбога?
Чому принесла меч, а не косу?
Я завжди мудрості просив у Бога
І справедливості завжди тягар несу.
Ні золото, ні срібло, ні розваги
Не збавили ні разу на шляху.
Любов народну, шану і повагу
Я заслужив.І моя слава на слуху!
...Проходить все. А слава -це блудниця!
-Смерть тихо відповідь дала царю.
Час все стирає, як старий служниця
Змітає пил з ікон у вівтарю.
А ти - генерал і державний корсар
Загарбником був і тираном!
Тому гострий меч, а не просто коса
Ввіряється всім атаманам!
Час швидко летить, або ледве пливе,
Для мене немає різниці!
А царська душа у квітках оживе-
У лотосі чи в смоківниці...
26.12.2020 20-18
