Я бачу вічність. Її бачу епіцентр.
Він захвату мого є чарівним об'єктом.
І якось увело мене в оману це:
Мені здаватись почало, що я вже є там,
Що, залишивши тіло, я порву зв'язок
Зі світом зла, невігластва і людожерства
І житиму там, де лише Любов і Бог.
Насправді ні. Бо моє серце надто черстве.
Бо нечутливий, недотепний розум мій.
А щоби жити там, потрібно, щоб усі там
Сказали: "Щоб він був тут з нами, хочем ми.
Він резонує, гармонує з нашим світом.
Він класний. І його не вистачає нам.
Із ним тут буде набагато цікавіше".
Такий, як зараз є, я не потрібен там.
Бо грубіян такий, як я, їм там навіщо?
Всі якості, які потрібні для життя
У вічній тій обителі, куди я прагну,
Здобути і розвинути повинен я
Отут — у цьому світі. Я збагнув цю правду:
Усю свою любов вкладаючи сюди,
Тут ставши тим, хто всім і кожному потрібний,
Впродовж ще багатьох життів достойно йди
По цьому світу так, він є єдиний ніби!
20.12.2020, Чернігів
