Я пам'ятаю промені ясні,
Які лишало сонце на стежині
І посміхались радісно мені,
Найкращі очі любої дитини
У них була любов і теплота
І погляд говорив усе за себе,
Як ніби пригорталася весна -
Твоя чудова неповторність, нене
Я пам'ятаю зорі чарівні,
Мов кликали у далечінь тумани,
Такі приємні миті дорогі,
Які писали трепетні романи
І закружляли, мовби у танку,
Обійми і приємні, і холодні
Та ми черпаєм істину святу
До світла простягаючи долоні.
Чудова, ніжна лірика Наталочко!!! Торкає серця і душі!!! Як добре, що пам*ять повертає нас у такі прекрасні миті щастя!!! Гарного тобі настрою сонечко і прекрасного дня!!!
Чарівно, мило так красиво!
Любов у кожнім слові!
Щира і тепла твоя душа, дорога Наталочко!
Вона зігріває теплом і дарує всім позитив!
Дякую тобі за таку насолоду! Щастя тобі, веселого настрою і чудових вражень щодня!
Безмежно дякую, дорогенька, за розкішний коментар та щиру гарну душу, яка так наповнена теплотоо. Сонячного тобі дня, Валечко та море позитивних емоцій.