Притих весь всесвіт в глибокім мовчанні,
Нема, що сказати під час шторму у морі буття,
Як не спіткнутись в цім холоднім, безжальнім незнанні,
Що так віддаляє від світла життя.
Чи зійде надія в новому бажанні?
Чи так і поглине все німа пустота?
А може, нарешті розправить крила в твоїм новім пориванні
Вільна мрія і проста доброта.
Впевнено йтимеш назустріч промінню,
Й не злякає уже страшна висота,
Не піддасться мрія в душі всесвіту тлінню,
І відступить назавжди лиха самота...