Ця відстань, що помножена на час,
Напевно розмагнічує потрошку,
Прокрались серед смайликів-гримас
Слова, що вбиті як гвіздки у дошку.
Хтось дивиться в майбутнє і вперед,
Чийсь погляд ще обернений в минуле.
Там, де життя – мов найсолодший мед,
Прості людські емоції поснули.
